Злітає листя із дібров...

Василь Грінчак

Злітає листя із дібров,
І материнка відцвітає,
Проходять роки, лиш любов
Все не проходить, не минає.

Іду один між явори,
І ти в душі одна-єдина,
Як тиха зіронька згори,
Сіяєш в серці щохвилини.

Сирецька пуща шелестить,
А я ходжу й тебе шукаю.
А листя кружить, і летить,
І килимом до ніг лягає.

Пливуть хмарини, і печаль
Пливе, як листя за водою.
Темніє гай, темніє даль,
Лиш ти, мов зірка, наді мною.

Про вірш

«Злітає листя із дібров...» Василь Грінчак: Злітає листя із дібров, І материнка відцвітає, Проходять роки, лиш любов Все не…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Злітає листя із дібров, І материнка відцвітає…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: кохання · родина · дитинство

Усі поети