На зустріч з дубами

Віктор Зубар

1.
Іду у ліс не по малини,
Не по ожини і гриби,
Іду до сивої ялини,
До вас, задумані дуби!

Вслухаюсь в загадкову мову.
У ритм дерев, у листя шум.
Вбирай же в себе, моє слово,
Природний зміст зелених дум!

2.
Ростуть дуби, зачеплюючи тучі,
Що глухо нависають з вишини...
Хоч блискавки виткі, різкі, разючі
Шмагають листя — гомонять вони.

Дуби радіють літу — віттям мають.
Дуби радіють бурі — ждуть боїв!..
В кипінні гроз, під вибухи громів,
Вони, напевне, дужими й зростають.

Про вірш

Ліричний герой іде до лісу не по ягоди, а до задуманих дубів, щоб вслухатися в їхню загадкову мову, і бачить, як вони стоять під блискавками, не перестаючи гомоніти.

Теми: дуби · ліс · мова природи · стійкість

Усі поети