Дві Оксанки невеличкі,
дві двоюрідні сестрички
між кульбабами сидять —
доглядають гусенят.
А над ними — небо синє,
і по ньому хмарка плине,
вниз на землю поглядає
та в Оксаночок питає:
— Я здивована, та й годі,
та невже кульбаби ходять?!
Засміялися дівчата:
— Ти поплутала, кудлата!
Це ж хіба кульбабенята?
Це звичайні гусенята.
Світла мініатюра про дитячу літню гру й спостережливість, де кумедна помилка хмаринки розкриває поетичну спорідненість природи та безтурботного дитинства.
Вірш «Дві Оксанки» належить до класичного масиву лірико-ігрової дитячої поезії Анатолія Костецького 1970–1980-х років. Твір увійшов до низки авторських збірок для дошкільнят та молодших школярів, зокрема до книги «Як зробити день веселим», а також неодноразово передруковувався у читанках та антологіях української дитячої класики.
Для творчого почерку Костецького цього періоду властиве тонке розуміння наївно-світлого дитячого світовідчуття, де буденна праця — випасання або догляд домашньої птиці — органічно перетворюється на затишну забаву посеред літнього лугу.
Твір написано чотиристопним хореєм із переважанням пірихіїв, що надає ритму дзвінкого, підстрибуючого, пісенного звучання, ідеально співзвучного дитячій лічилці чи забавлянці.
Римування суміжне (парне, aabb), клаузули чергують жіночі та чоловічі рими; звуковий малюнок насичений сонорними та свистячими приголосними («невеличкі — сестрички», «сидять — гусенят», «кудлата — дівчата»), які створюють мелодійний ефект безтурботного весняно-літнього щебету.
В основі художньої образності лежить витончений зоровий паралелізм: жовті пухнасті гусенята уподібнюються яскравим кульбабам. Образ рухомих квітів народжує влучний ігровий нонсенс, коли одухотворена небесна хмарка плутає фауну з флорою.
Костецький майстерно оживлює природу через персоніфікацію (хмарка, що розмовляє й дивується), перетворюючи довколишній простір на затишний мікрокосм, де небо, діти, земля і пташенята перебувають у гармонійній єдності.
Фінальна репліка сестричок сповнена щирої дитячої доброзичливості та легкої іронії до «кудлатої» хмаринки, що утверджує радість пізнання навколишнього світу без жодного повчального дидактизму.
Теми: дитинство · природа · гра та уява · гумор для дітей · краса довкілля