Гра
Анатолій Костецький
Я уявив, що я — не я,
а справжній кран
підйомний:
схотів — і запросто підняв
вантаж багатотонний.
Та тільки я
підняти встиг
будинок у повітря,
як раптом —
вийшов мій сусід
з будинку на подвір'я.
— Ха! Теж мені,
"підйомний кран"! —
сказав сусід кирпатий.—
Та ти, напевне, й кілограм
не здужаєш підняти...
Тоді я взяв — і уявив,
що я — швидка машина,
яка чимало вантажів
у кузові возила.
І тільки я
двигун завів,
щоб їхать на будову,
аж раптом чую —
поруч він,
кепкує з мене знову.
— Ха-ха! —
регоче мій сусід.—
Такого ще не бачив світ,
щоб на ногах машина
гасала, мов людина!..
Він довго ще
сміявся б так,
та я не чув нічого:
я уявив,
що я — літак,
і — полетів од нього!
Про вірш
Динамічний сюжетний вірш про безмежну силу дитячої фантазії, здатну долати буденний скептицизм, приземлене глузування та обмеженість оточення.
Історія
Вірш «Гра» побачив світ наприкінці 1970-х років, увійшовши до низки популярних книг Анатолія Костецького («Лист до птахів», збірки дитячих віршованих оповідань видавництва «Веселка»). Цей період позначений пильною увагою автора до гри як фундаментальної форми дитячого самопізнання, творчості та психологічного захисту.
У контексті творчості поета вірш репрезентує типовий урбаністичний пейзаж міського подвір'я (будова, багатоповерхівки, підйомні крани, вантажівки), проте технічний антураж є лише тлом для зіткнення двох психологічних типів — натхненного мрійника-творця та іронічного, прагматичного обивателя в дитячій подобі.
Форма
Метричну основу становить переважно чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, характерний для класичної баладної та фабульної дитячої поезії. Ритм підкреслено рухливий, що відповідає швидкій зміні ігрових статусів героя («кран» — «машина» — «літак»).
Строфічна організація тяжіє до віршованого сюжетного діалогу, насиченого прямою мовою, вигуками («Ха!», «Ха-ха!») та синкопованими паузами (тире перед дієсловами дії: «взяв — і уявив», «і — полетів од нього»), що надає віршу кінематографічної експресії.
Як читати
Конфлікт твору розгортається між двома способами взаємодії зі світом: творчою уявою (герой-оповідач) та буквоїдським емпіризмом (сусід-насмішник). Сусід намагається повірити дитячу гру законами сухої фізики та буденності («на ногах машина гасала, мов людина!»), прагнучи висміяти уявну могутність товариша й принизити його фантазію.
Проте автор блискуче показує невразливість творчого духу. Замість агресії чи сліз ліричний герой обирає духовну суверенність: трансформується у літак і підноситься над дріб'язковим глузуванням. Політ тут виступає класичним символом свободи, поетичного дару й торжества внутрішнього світу дитини над приземленою буденністю.
Теми: дитяча фантазія і гра · свобода творчості · протистояння глузуванню · дружба і сусіди · політ мрії · психологічний захист