"Новенька"
Анатолій Костецький
Сьогодні
в третій клас
до нас
прийшла "новенька"
в перший раз.
Зайшла,
весела й радісна,
і всім сказала:
— Здрастуйте!..
Що в класі почало-о-ся!
Одразу з місць своїх
посхоплювались хлопці,
мов хто підкинув їх.
Спочатку
всі ходили
і голосно свистіли,
а потім
по хвилини дві
стояли всі на голові,
а потім
дехто по рядах
пройшовся пішки —
на руках,
а потім
кожний з нас робив
усе, що вмів
і що не вмів!..
Не звівся із-за парти
лиш наш Юрко,
відмінник.
Він кинув нам:
—— Ну й жарти? —
і встав поволі, чинно
та до "новенької"
сказав:
— А що!
Сідаймо разом? —
І та —
диви, яка коза! —
погодилась одразу...
"Ну що ж!
Не дуже й треба!" —
подумав я про себе.
І вирішив — до літа
відмінником
зробитись!..
Про вірш
Динамічний і психологічно тонкий вірш про перше зіткнення молодших школярів із незвіданим почуттям симпатії, де наївне хвальковите бахурування поступається місцем усвідомленому бажанню стати кращим.
Історія
Вірш репрезентує золотий фонд шкільної лірики Анатолія Костецького періоду 1970–1980-х років (збірки «Бюро знахідок», «Як зробити день веселим»). У цей час українська дитяча поезія відходила від суто дидактичного повчання до відвертого, теплого відтворення внутрішнього світу дитини з її страхами, заздрощами та першими закоханостями.
Твір органічно вписується у характерний для Костецького цикл віршів про шкільні будні, де клас постає своєрідним мікрокосмом із власною ієрархією, лідерами, бешкетниками та особливим кодексом хлоп'ячої честі.
Форма
Написано чотиристопним хореєм із пірихіями, що надає ритму грайливої квапливості, жвавості та наспівності, притаманної дитячому мовленню.
Римування парне (суміжне, AABB), астрофічна оповідна структура. Звукопис насичений свистячими та шиплячими приголосними й вигуками («почало-о-ся», «ходило і голосно свистіло»), що фонічно передає шкільний шум і гармидер.
Як читати
У центрі твору — виразний психологічний етюд про маскування дитячої вразливості за маскою блазнювання. Поява «новенької» дівчинки руйнує звичний класний лад, викликаючи інстинктивну реакцію хлопчачого самоствердження — карнавальний хаос (ходіння на руках, стояння на голові). Цей гротескний бешкет є типовим способом приховати зніяковілість перед красою й невідомим.
Кульмінація будується на антитезі: галасливий натовп розбишак протиставляється стриманій, дорослій поведінці відмінника Юрка, який без зайвого шуму здобуває прихильність дівчинки. Фінальна репліка ліричного героя — зворушливий психологічний поворот: від захисного знецінення («диви, яка коза!», «не дуже й треба») до потужної внутрішньої мотивації («до літа відмінником зробитись!»), що перетворює дитячу ревнощі на благородний імпульс до зростання.
Теми: шкільне життя · перша симпатія · дитяча психологія · гумор і самоіронія · дорослішання