"Любий мій! чому віконце
Не відчиниш ти весні?
Подивись, як світить сонце,
Линуть співи весняні.
Ти ж, мов сич той, заховався
І від сонця, й од весни.
Глянь, як пишно гай убрався,
Степ, садочок... Відчини!"
— О, запевне, моя зірко!
Вже весна панує там!
Присягався ж. колись гірко
Не йнять віри я жінкам.
Ти смієшся?..— "Чи не диво!
То ж бо жінка, се — весна".
— Знаю я, весна зрадлива:
Певне, жінка і вона!..
1905
Інтимно-філософська діалогічна мініатюра про скептицизм зраненого серця, що вбачає у мінливій красі весни вічне й оманливе жіноче начало.
Поезія створена 1905 року — у добу суспільного збурення Першої російської революції, коли водночас в українській ліриці на повну силу зазвучали модерністські неоромантичні мотиви віднайдення внутрішньої рівноваги та інтимної щирості.
Текст належить до раннього періоду творчості Спиридона Черкасенка, позначеного пошуками власного ліричного голосу між народнопісенною традицією та модерним урбанізованим скепсисом.
Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, що надає монологам співучості, легкості й одночасно драматичної пружності.
Композиція побудована у формі реплікового полілогу/діалогу (заклику та іронічної відповіді) у межах чотиривіршів із перехресним римуванням (АбАб).
У творі тонко розіграно класичну антитезу 'відлюдництва' та 'пробудження'. Віконце постає межею між відкритим світом буяння природи і захисним простором розчарованої людської душі, котра ховається, 'мов сич', остерігаючись нового болю.
Філософський підтекст розгортає традиційну для романтизму метафору паралелізму жінки та весни. Замість осанни весняному відродженню ліричний суб'єкт з гіркотою констатує зрадливість обох начал, де зовнішній блиск і чарівність є лише прелюдією до неминучої невірності.
Іронічний фінал забарвлює поезію психологічною глибиною: щирий оптимістичний заклик коханої розбивається об сумний життєвий досвід, перетворюючи любовну замальовку на екзистенційну рефлексію.
Теми: весна · діалог закоханих · зрадливість · душевний скепсис · жіноче начало · пейзажна лірика