Як тяжко з-під усіх нашарувань
Троянду крізь століття, що росла
На тих відтинках, де тепер паслін
І морок, що без нутрощів живе.
Відноги часу майже, як пливун,
Усе, – що добре, і усе що зле.
Троянди спалах – чи крізь нетрі слон,
Що – навпростець – з віків – із котловин?
В мікроскопічнім супернови вибух.
Забутий океан в пелюстці вабить,
На перли обертаючись клейкі,
Які – над домовиною – рука.
І тільки в серці б’є перемикач,
Що – на вогонь – і найдикіший кич.
Сюрреалістичне полотно парадоксальних асоціацій і метафізичних прозрінь, де знайомий світ розчиняється у магічній грі мовних фарб і форм.
Поезія належить до оригінального авангардного всесвіту Емми Андієвської — видатної української письменниці й художниці в Мюнхені, представниці Нью-Йоркської групи. Андієвська виробила абсолютно унікальний стиль hermetic poetry (герметичної поезії).
Її складні сонетні структури, дисонанси та сюрреалістична синестезія стали новаторським внеском у модернізацію українського поетичного мислення другої половини XX століття.
Метрична структура: модерний верлібр та авангардний акцентний вірш. Вільний, асоціативний ритм із несподіваними синтаксичними розривами та паузами.
Астрофічна композиція з графічним акцентуванням внутрішніх асоціацій. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Як тяжко з-під усіх нашарувань»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Відноги часу майже, як пливун») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («І тільки в серці б’є перемикач») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: сюрреалізм · герметична поезія · сонетна форма · краса і гармонія