Іван Світличний

Про автора

Іван Світличний (1929–1992) — моральний лідер шістдесятників, літературний критик, перекладач Беранже й поет табірного спротиву.

Квартира Світличного в Києві на вулиці Уманській була справжнім штабом українського відродження 1960-х: тут збиралися Стус, Симоненко, Горська, записували перший магнітофонний самвидав, обговорювали нові книжки та виставки.

Друзі з любов'ю називали його «вусатим сонечком» за його неймовірну доброту, безкорисливість і готовність завжди підставити плече та віддати останню копійку молодим талантам.

У таборах суворого режиму Світличний пережив інсульт і клінічну смерть, але не зламався. Його табірна поезія («Парнас за колючим дротом») та сонети є шедеврами інтелектуальної іронії над тюремною дійсністю.

Теми: дружба і шляхетність · інтелектуальна іронія · табірні сонети · незламність духу · покликання критика