Стонога
Іван Світличний
Мешкала Стонога біля
міста, котре звалось Біла.
Раз Стоногу запросили
в Білу, в гості на весілля.
Як зраділа тут Стонога
та як кинеться з порога!
Вискочила на дорогу
і... поплутала всі ноги.
Всі сто ніг! Погані справи.
Де тут ліві? Де тут праві?
А передні де? А задні?
Розберися в тім безладді!
Перша — та найледачіша:
опинилась позад інших.
Друга, як упреться, вперта,
напосіла на четверту.
Почекала п'яту й п'ятій
ледь не відтоптала п'яти.
П'ята також легко-просто
не здається — квапить шосту.
Шоста — сьому, та — десяту...
Кожна хоче не відстати.
А двадцята, а двадцята,
щоб скоріше наздогнати
двадцять сьому і тридцяту,
насіда на двадцять п'яту...
Все поплуталось до решти.
Як усе те розбереш ти?
Заходилася Стонога
прямо посеред дороги
впорядковувати ноги:
виплутала першу, п'яту,
потім третю і дев'яту.
Двадцять другу й двадцять шосту,
потім... все пішло непросто,
бо коли знайшла тридцяту,
вже забула про двадцяту,
а поки тії шукала,
п'ята знову десь пропала.
І Стонога лає: "Клята!
Стій! А де ж це сорок п'ята?".
Так засмикана Стонога,
переплутуючи ноги,
рахувала, поки Біла
вся як є позеленіла.
До Зеленої ж Стоноги
не просили. І з дороги
мусила вона вертати
до своєї хати.
Про вірш
Гумористична віршована казка про Стоногу, яка, поспішаючи на весілля, заплутала всі сто ніг і так довго їх лічила, що запізнилася назавжди. Весела рахувалка з лагідним уроком про поспіх і безлад.
Історія
Іван Світличний — літературний критик, перекладач, поет і один із провідних шістдесятників, політв'язень радянських таборів. Поряд із серйозною поезією, зокрема табірними «Ґратованими сонетами», він писав дотепні вірші для дітей, у яких виявилися його блискучий мовний слух і любов до словесної гри.
«Стонога» продовжує традицію дитячих віршованих казок-небилиць, де абсурдна ситуація розгортається з невблаганною логікою. Світличний перетворює рахування ніг на мовну забаву, у якій дитина водночас сміється і вчиться лічити.
Форма
Вірш написано довгими рядками хорея з внутрішніми та парними римами (Стонога — порога, дорогу — ноги, справи — праві, задні — безладді). Подеколи рими набувають каламбурного характеру: «п'яту й п'ятій ледь не відтоптала п'яти».
Текст подано суцільно, без строфічного поділу, що підкреслює плутанину: ноги й числівники нанизуються один на одного, ритм прискорюється, імітуючи метушню героїні. Оповідь завершується спокійним, прозаїчно-лаконічним фіналом.
Як читати
Комізм вірша будується на гіперболі: у Стоноги сто ніг, і кожна має власний характер — перша ледача, друга вперта, двадцята квапиться наздогнати двадцять сьому. Ноги поводяться як неслухняна юрба, і кожна «хоче не відстати». Так Світличний олюднює абсурдну ситуацію і робить її впізнаваною.
Друга частина — спроба навести лад: Стонога виплутує ноги по одній, але щойно знаходить тридцяту, забуває двадцяту, а п'ята знову губиться. Цей нескінченний цикл смішний, проте влучно ілюструє, як поспіх і безладність заважають досягти мети.
Фінал побудовано на дотепній грі з назвою міста: поки Стонога рахувала, Біла «вся як є позеленіла», а до Зеленої її не запрошували. Словесний каламбур замикає історію: героїня повертається додому, а дитина отримує легкий урок про те, що поспіх часто обертається запізненням.
Теми: гумор · поспіх і безлад · словесна гра · дитяча віршована казка · лічба