Я їм про Хому, а вони про Ярему
Іван Світличний
Мама каже:
— Годі спати,
вже давно пора вставати.
Всі, хто спали,
повставали,
тільки ми одні проспали.
Сором! Сором! Мій синок
запізнився в дитсадок.
Каже син:
— Ой-ой, матусю!
Я ще сплю і не проснуся,
не будіть, я додивлюся
дивний сон-мультиплікат,
сон про зайця і про вовка,
а в садочок, люба нене,
ви сходіть самі, без мене.
— Ну й ледащо! Ну й нечема!
Що за сплюх! Невже Ярема?
— Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
в нас Ярема. А Ярема —
з найчемніших чемів чема.
Він такий у нас! Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
Мама каже:
— Ой, не гайся,
поскоріше одягайся.
Та не одягай, синочку,
Задом наперед сорочку,
Не виверни, не вдягни
Через голову штани.
Каже син їй:
— Ну й смішні!
Напридумали штанів,
та сорочок, та вдяганок...
Воловодься цілий ранок,
одягайся, роздягайся,
та взувайся, та не гайся.
І щодня, щодня те саме,
все те саме до нестями,
мов не може чоловік
одягнутись раз на рік...
Про вірш
Жартівлива сценка ранкової суперечки мами й сина, який не хоче прокидатися й одягатися, бо досі дивиться сон-мультфільм. Вірш з іронією та теплом передає дитячу логіку і вічне буденне протистояння дорослих і малюків.
Історія
Іван Світличний, відомий як критик і правозахисник, автор табірної лірики, був також тонким дитячим поетом. Його вірші для дітей вирізняються живою розмовною інтонацією, народними примовками і гумором, що зрозумілий і дитині, і дорослому.
Назва вірша — українське прислів'я «Я йому про Хому, а він мені про Ярему», яким кажуть про розмову, де співрозмовники не чують одне одного. Світличний обігрує його буквально, роблячи Хому і Ярему персонажами сімейного діалогу.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із суміжними римами (спати — вставати, повставали — проспали, синок — дитсадок). Ритм легкий і пружний, рядки нагадують примовки й забавлянки.
Текст побудовано як діалог: репліки мами чергуються з відповідями сина, кожна з яких вводиться формулою «Мама каже» чи «Каже син». Такий прийом надає віршеві театральності й робить його зручним для читання в ролях.
Як читати
Перша частина вибудовується довкола сну: мама соромить сина за запізнення, а він просить дати додивитися «дивний сон-мультиплікат» про зайця і вовка, пропонуючи мамі піти до садочка самій. Дитяча логіка тут обезоружлива і смішна водночас.
Гра з іменами Хома і Ярема — це майстерний каламбур. Мама питає, чи не Ярема це такий сплюх, а син заперечує: це Хома, «а Хоми у нас нема», бо Ярема — «з найчемніших чемів чема». Дитина ніби вигадує собі уявного двійника, на якого можна перекласти провину.
Друга частина — ранкове одягання. Мамині настанови не вдягати сорочку задом наперед і штани через голову викликають у сина щире обурення: навіщо вигадали ці штани й сорочки, щодня «все те саме до нестями». Поет з усмішкою показує, як дитина бачить абсурд у звичних ритуалах дорослих, і саме в цьому — головна чарівність вірша.
Теми: дитинство · стосунки матері й дитини · гумор · народна мудрість і прислів'я · буденне життя родини