Наш Васько
Компанієць Лідія
Лунають в нашій хаті
І музика, і сміх.
Гостей — нема де сісти —
Старих та молодих.
Уся рідня-родина
Зібралась звідусіль:
Із Києва приїхав
Сьогодні наш Василь.
Він інститут закінчив,
Він агрономом став.
Він буде працювати
В селі, де виростав.
Очей не зводить мама
Із старшого синка.
Тече поміж гостями
Розмова про Васька:
— Ну й вимахав хлопчина,
Мов явір у дворі!
— А ще тримав недавно
Штанці на очкурі!
— Хлопчину не впізнати! —
Пишається рідня.
— На вроду і на вдачу —
Орел — не орленя!
— Тямущий, роботящий,
І землю любить він! —
А тато гордовито:
— У мене вдався син!
— І в мене внук удався,—
Дідусь на те в одвіт.—
Не знає переводу
Колгоспний славний рід!
...А баяністи грають —
Не всидіти ніяк!
А хлопці-трактористи
Вистукують гопак.
А ланкові співають:
"Ой на вгороді хміль".
Із Києва приїхав
Сьогодні наш Василь...
Про вірш
Життєрадісний і колоритний сюжетний вірш про родинне свято в селі на честь повернення сина-агронома після навчання, сповнений теплого гумору та гордості за спадкоємність поколінь.
Історія
Поезія віддзеркалює характерну соціокультурну тенденцію 1950–1960-х років — масовий рух сільської молоді за здобуттям вищої агрономічної та зоотехнічної освіти з наступним обов'язковим поверненням до рідних колгоспів для модернізації сільського господарства.
Для Лідії Компанієць, котра постійно оспівувала повоєнне відродження українського села, образ молодого фахівця Василя — це символ соціального поступу й водночас збереження міцного зв'язку з рідною землею на противагу стихійній урбанізації.
Твір прикметний органічним перенесенням фольклорної поетики (весільно-застільної та ярмаркової) в контекст радянського сільського побуту, демонструючи щиру життєву радість великої селянської родини.
Форма
Вірш написаний правильним тристопним хореєм із чергуванням жіночих та чоловічих закінчень, що надає ритму характеру народного коломийкового наспіву або жвавої танцювальної пісні.
Перехресне римування (абаб) у поєднанні з численними діалогічними репліками, вигуками та пісенними вставками створює динамічний хоровий ефект сільського багатоголосся.
Як читати
Поетика вірша глибоко вкорінена в українські народні традиції святкування важливих життєвих віх. Збір «усієї рідні-родини» перетворюється на поліфонічний хор, де кожен гість додає свою оцінку новоспеченому агроному: від материнського німого замилування («очей не зводить мама») до дідусевого статечного узагальнення.
Образна система насичена соковитим народним гумором і фольклорними порівняннями («вимахав... мов явір у дворі», «тримав недавно штанці на очкурі», «орел — не орленя»). Цей теплий іронічний контраст між спогадом про малого замурзаного хлопчака і дорослим дипломованим велетнем підкреслює неперервність родового дерева («Не знає переводу колгоспний славний рід»).
Кульмінація вірша переходить у стихію свята — баян, гопак трактористів та автентична народна пісня ланкових («Ой на вгороді хміль»), завдяки чому приїзд Василя набуває значення спільного тріумфу всієї громади, яка виплекала свого майбутнього керівника нив.
Теми: повернення до села · молодий агроном · родинне свято · спадкоємність поколінь · сільська праця · український побут