Хто сестра і брат? (скорочено)
Леонід Глібов
“Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?
Рано до схід сонечка росою вмивалась,
Є у мене листячко, пахучії квіти.
Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?
Краще в полі нашому над мене немає.
Аж до моря славонька про мене літає.
Із моєї сипанки (1) смачна страва буде,
Поливку і маслечко дадуть добрі люде!”
“Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, —
Обізвався братичок десь за борозною. —
Скрізь по людях склалася і про мене слава,
Он і в полі, вітрику, кипить моя страва”.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Великою пошаною в народі користувалися хліб та круп’яні культури, які давали людям щоденні страви. Тому Л. Глібов і склав акровірш про гречку, з якої виходить добра каша з поливкою (підливкою) та маслечком. Не менше популярним було й просо, з якого робили пшоняну крупу та варили польову кашу чи козацький куліш. Акровірш нагадує народну пісню звертаннями, повторами, вигуками, вживанням пестливо-зменшувальних слів.
(1) Сипанка — дерев’яна тара для зберігання зерна; тут: крупа.
стислі перекази творів української літератури
Про вірш
Класична байка, що крізь алегоричні образи тварин дотепно викриває соціальну несправедливість, сваволю багатих та беззахисність простого селянина.
Історія
Твір належить до золотої скарбниці української класики XIX століття Леоніда Глібова. У своїх байках та ліричних піснях («Журба» — «Стоїть гора високая») поет продовжив демократичну традицію українського слова доби заборон Емського указу.
Глібов зажив слави «дідуся Кенира», чиї дотепні вірші виховували багато поколінь українців у любові до рідної мови та справедливості.
Форма
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована пульсації ліричного почуття. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Поливку і маслечко дадуть добрі люде») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («стислі перекази творів української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: байкарська традиція · народна мудрість · національна гідність · сатира і мораль