Ой не цвісти калиноньці…
Леонід Глібов
Ой не цвісти калиноньці
В зеленім гаї,
Не гуляти козакові
У ріднім краї.
Ішов козак дорогою
Не в Крим, не по сіль,
Зустрілася пригодонька —
Вдовина постіль.
На білії подушечки
Головку поклав, —
Забув тую дівчиноньку,
Що дома кохав…
Ой не цвіте калинонька
В зеленім гаї,
Плаче нишком дівчинонька
У своїм краї.
Ніхто в світі жалю її
Не чув і не знав,
Тільки тая тополенька,
Де голуб сідав.
Під тією тополею
Травиця росте,
Між травою зеленою
Барвінок цвіте.
Дівчинонька барвінкові
В’януть не дає;
Щовечора тихесенько
Сльозами поллє…
Високая тополенько,
Зеленій, шуми!
Цвіти, цвіти, барвіночку,
З весни до зими!
Довіку вас дівчинонька
Буде доглядать,
З вами тугу розважати,
Долю викликать…
1867
Про вірш
Щемлива романтична елегія про невблаганний плин молодості та світлу тугу за минулим, що здобула широке всенародне визнання й пісенне життя.
Історія
Твір належить до золотої скарбниці української класики XIX століття Леоніда Глібова. У своїх байках та ліричних піснях («Журба» — «Стоїть гора високая») поет продовжив демократичну традицію українського слова доби заборон Емського указу.
Глібов зажив слави «дідуся Кенира», чиї дотепні вірші виховували багато поколінь українців у любові до рідної мови та справедливості.
Форма
Метрична структура: наспівний чотиристопний хорей. Фольклорно-романсовий наспівний хорей із виразною пісенною мелодикою.
Стрункі катрени з чергуванням відкритих і закритих рим. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Ой не цвісти калиноньці»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Тільки тая тополенька») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Долю викликать») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: байкарська традиція · народна мудрість · філософія серця · краса і гармонія