Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева сріблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім листі
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
І верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони…
Кримський поетичний етюд («Бахчисарай»): зіткнення сивих татарських руїн, величі морської стихії та незламної сили духу.
Цикл «Кримські спогади» написаний у 1890–1891 роках після перебування поетеси на лікуванні в Саках, Євпаторії, Севастополі, Бахчисараї та Ялті. Присвячений братові Михайлу.
Крим вразив Лесю Українку не лише благодатним кліматом, а й драматичною історією, де переплелися античні міфи, османська велич і колоніальна імперська сучасність.
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Витончений орієнтальний звукопис, використання східних топонімів та романтична імпресіоністична фіксація світлотіней над хвилями моря.
У творі «Бахчисарай» морська панорама чи старовинні пам'ятки Бахчисарая стають тлом для філософських роздумів про минущість тиранії та вічність природи.
Поетеса тонко співчуває кримськотатарському народові, бачачи в його долі спільні трагічні риси поневолення з долею України.
Кримська лірика Лесі Українки відкрила в українській поезії новий модерністський погляд на мультикультурний простір півострова.
Теми: кримські спогади · бахчисарай · тиша морська · орієнталізм · кримська природа · пам'ять історії