Конвалія
Леся Українка
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.
Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.
Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..
Волинь, 30.10.1884
Про вірш
Елегійний дебютний вірш «Конвалія»: зворушлива романтична алегорія на долю чистої краси, зірваної безжальною панською рукою на бал.
Історія
«Конвалія» (1884) — перший надрукований твір 13-річної Лесі Українки. Він з'явився у львівському журналі «Зоря» під псевдонімом, який запропонувала її мати Олена Пчілка.
Юна поетеса надихалася волинською природою та романтичними переказами про беззахисність живого світу перед черствістю вищого світу.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Класичні чотиривірші з чергуванням чоловічих і жіночих рим, що імітують ніжну баладову інтонацію.
Як читати
Образ білої конвалії в гаю символізує невинність, чистоту та скромну красу, що цвіте в гармонії з рідною землею.
Зірвана квітка, занесена до пишного залу й кинута під ноги байдужою панною, стає трагічною алегорією долі української дівчини-кріпачки.
Вірш приніс юній авторці перше визнання серед галицької інтелігенції, засвідчивши народження нового великого поетичного таланту.
Теми: конвалія · перша публікація · краса природи · алегорія долі · елегія · романтична лірика