Легенди
Леся Українка
У легендах стародавніх
справедливості немає,
все там річ іде про жертви
та кривавії події.
В тих легендах ми читаем,
як дитяча кров рожева
рани гоїла на тілі жебрака,
старого діда;
як раз дівчина убога
хрестоносця врятувала
від прокази сарацинів,
свого серця кров віддавши;
як людей лихії чари
в мертвий камінь обертали,
але кров невинна знову
оживляла те каміння.
Ті легенди червоніють,
наче пишна багряниця,
наче пурпур благородний,
від крові людей невинних.
Та горить у мене серце,
коли я їх пригадаю, –
проти сих легенд червоних
білий світ блідим здається.
1.08.1900
Про вірш
Ліричний вірш «Легенди»: проникливе осмислення внутрішнього світу людини, краса природи та невгасиме прагнення до свободи й світла.
Історія
Поезія «Легенди» створена Лесею Українкою в період (1900 рік), коли поетеса активно розбудовувала український поетичний модернізм.
У цей час авторка поєднувала тонку імпресіоністичну фіксацію душевних настроїв із неоромантичним поривом до боротьби проти соціальної та національної неволі.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Багатий звукопис, продумана система римування та виразні паузи підкреслюють драматичну або елегійну тональність поетичного висловлювання.
Як читати
У вірші «Легенди» лірична героїня відкриває серце красі світу, шукаючи гармонію між власним стражданням і вічним оновленням буття.
Образна система спирається на контрасти світла й тіні, весни й зими, пориву й стриманості, що символізують незламність людського духу.
Твір захоплює щирістю поетичної інтонації, засвідчуючи винятковий художній смак і майстерність Лесі Українки.
Теми: ліричний вірш · краса і боротьба · внутрішній світ · неоромантизм · надія і воля · поетичне слово