«Літо краснеє минуло…»
Леся Українка
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта? –
Все вони питають. –
Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!»
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мжла годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне наше поле,
І зазеленіє, –
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
Про вірш
Світлий класичний вірш для дітей («Літо краснеє минуло…»): радість пізнання рідної природи, материнська ласка та народні весняні мотиви.
Історія
Вірш належить до циклу «В дитячому крузі» (1888–1891), створеного поетесою для молодших братів і сестер, а також для публікації у дитячому журналі «Дзвінок».
Леся Українка прагнула виховувати в українських дітях любов до рідного слова, естетичне чуття та спостережливість до навколишнього світу.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Проста й пісенна строфіка, виразне народне римування, багатство пестливих слів і мелодійність, що легко лягає на музику.
Як читати
У мініатюрі «Літо краснеє минуло…» природа оживає в яскравих, радісних кольорах — від зелені пагорба до білих хмарок і сонячного проміння.
Зміна пір року подається як природний, гармонійний колообіг життя, що несе надію на нове весняне цвітіння.
Вірш виховав багато поколінь українців, залишаючись золотим фондом дитячої класичної поезії.
Теми: в дитячому крузі · поезія для дітей · рідна природа · весна і літо · материнська ніжність · волинські образи