Опис давнього Єгипту
В високій країні (в горах) в екваторіальній Африці є багато потоків та джерел, вони, збігаючи з гір, течуть на північ, збігаються в одне озеро, а з того вже озера витікає р. Ніл. Перейшовши через екватор, Ніл приймав до себе чимало річок, що течуть з гір Абісінських, остатній приток Астаборос (Голубий Ніл). Ніл розширюється в одному місці в озеро, що давні люди звали Мерое, потім протікає через пустинну сторону, що звалась колись Етіопія, потім тече по вузькій долині, межи червоними гранітними скелями, що тягнуться двома високими, зубчастими кряжами по обидва боки ріки. Далі долина розширюється, гори низшають, ріка ділиться на рукави і тече до Середземного моря долиною, що зветься дельта через те, що в тій долині рукава Ніла, спускаючись до моря, розходяться і сама долина має три кутки і ніби похожа на грецьку букву дельту. Країна межи остатнім водопадом Нілу і його дельтою зветься Єгипет. Давні єгиптяни звали свою країну Кемі, що значить чорна, певне задля чорного мулу нільського, що покривав часто долину. З одного боку єгіпетську долину ограничують гори Арабські, з другого Лібійські.
«Єгипет, – каже Геродот, – не подібний зовсім до сусідніх країн Арабії, Лібії та Сірії. В Єгипти земля чорна від мулу, що Ніл наносить з Етіопії, в Лібії земля червона та пісковата, в Арабії та Сірії вона глиняста й кам’яниста». Геродот зве Єгипет дарунком Нілу. Єгинет є справді оазіс посеред пустелі і певне піски засипали б його давно, коли б не щорічна повідь (розлив) Нілу, що покриває Єгипет мулом, та змиває сипучі піски нанесені вітром. Ще ж і високі гори з обох боків захищають країну від піскових вихрів.
Повідь нільська походить від того, що в південній та середній Африці щороку випадають великі тропічні дощі, вони сповняють водою потоки, від котрих починається Ніл, тоді повстає велика повідь і ріка виступає з берегів. В самому Єгипті дощ дуже рідко буває, та й то тільки в дельті. Повідь зачинається в середині літа, найвищого ступня досягає восени (12-го вересня), потім починає зменшатись, люди починають засівати, а весною в Єгипті жнива. Нема країни, де б так легко було вправляти ріллю. «Єгиптянам, каже Геродот, не треба орати, ралити, боронити, сапати та копати землі, як то робиться по інших краях, річка сама поливає і відновляє землю, людям же зостається тільки посіяти і чекати жнив».
Але все таки треба сказати, що єгиптяни теж орали, тільки не глибоко, всього раз і легкими, дерев’яними ралами. Але в Єгипті не досить води, щоб там могли добре рости дерева, однак все таки там ростуть садові дерева та пальми, найбільше фінікова. Зате там добре росте усяка ярина та кущі овочеві і виноград. Надто ж добре там росли здавна дві водяні рослини: лотос та папірус і вони надавали особливий вид стороні.
В Нілі було і дуже багато різних пород риби, але теж і крокодилів та бегемотів чимало. Потім, як сторона стала більше заселена, то їх стало менше, так само як і левів, гієн та леопардів, всі вони мусили відійти далі в пустиню. Єгиптяни з давніх дуже часів уміли присвоювати звірів; на найдавніших малюнках є вже гуси, качки, воли, осли, кози і навіть газелі свійські, пізніше з’являються коні, верблюди, барани, кури і т. д. Диких птиць, надто болотяних, було дуже багато в Єгипті, було теж чимало гадюк отруйних та комах і кузок всяких, надто багато з’являлось їх після повіді Нілу.
Єгиптяни, бачивши, як нарождається нове життя після, кождого розлиття Нілу, почали думати, що все живе походить з нільського мулу, і що навіть вони самі вродилися з нього. Думали вони теж, що з їхньої країни розійшлися по світі всі люди, які є на землі. Про се вони вірили так: колись на землі добро в образі бога Гармаку боролося з лихими людьми, що були йому противні, ото добрі люди зосталися жити в Єгипті, а лихих, ворогів своїх, Гармаку розігнав по всьому світі. Одні пішли на південь і стали кушітами (неграми), другі пішли на північ і стали аму (азіатами); треті пішли на захід і стали тамагу (біла раса), четверті пішли на схід і стали шазу (араби та всякі бродячі народи).
Мову єгипетську деякі вчені прилучають до мов семітічних, як, напр., давня жидівська, халдейська, ніби до сих семітських мов єгипетська подібна дуже і корнями слів і грамматичними формами, тільки вона все-таки багато відрізняється від них. Другі вчені знов кажуть, що вона не має жодної подібності з семітськими мовами.
Люди, що тепер живуть в Єгипті (феллахи або копти), говорять мовою дуже подібною до давньої єгипетської, і та мова зветься коптською. Отже деякі вчені уважають ту мову осібною і зовсім не подібною ні до яких відомих нам мов.
Теперешні копти та бербери дуже подібні тілом та складом лиця до давніх єгиптян і дуже одрізняються від чорних негрів та інших африканських народів. Тіло мають червонясте, темне, губи досить товсті, ніс з горбиною, вуха дуже високо уміщені, очі довгасті, волосся чорне, плечі широкі, бедра вузькі. Надто заховався тип сей у простого люду.