Русалка (1885 р.) Самсон (1888 р.) Місячна легенда (1889 – 1892 рр.) Роберт Брюс, король шотландський (1893 р.) Давня казка (1893 р.) Одно слово (1903 р.) Віла-посестра (1901, 1911 рр.) Якутська поема (1906 р.) Ізольда Білорука (1912 р.) Триптих 1. «Що дасть нам силу?» (1903 р.) 2. Орфеєве чудо (1913 р.) 3. Про велета (1913 р.)
Прозовий твір «Поеми Лесі Українки»: тонка психологічна новела, що розкриває глибину людських взаємин, соціальні суперечності та красу щирого почуття.
Проза Лесі Українки (1889 – 1892 р рік) є яскравим явищем українського раннього модернізму. Відходячи від етнографізму, авторка зосередилася на внутрішніх психологічних зрушеннях персонажів.
Багато її оповідань мають автобіографічний підтекст, відображаючи волинські дитячі враження, подорожі Кримом, Кавказом та життя в інтелігентському середовищі.
Твір написаний багатим, музикальним прозовим стилем із рельєфними імпресіоністичними мазками, символічними деталями та лаконічними діалогами.
Оповідна тканина позбавлена дидактизму, спонукаючи читача до самостійного етичного й філософського осмислення подій.
В оповіданні «Поеми Лесі Українки» досліджується зіткнення високих духовних поривів із жорстокими чи прагматичними обставинами життя.
Авторка з надзвичайною ніжністю малює образи знедолених або душевно чутливих героїв, здатних на щире співчуття і самопожертву.
Прозова майстерність поетеси підтверджує її універсальний літературний талант, здатний втілювати найскладніші грані людської душі.
Теми: проза лесі українки · психологічна новела · імпресіонізм · внутрішній світ · співчуття і гідність · волинські мотиви