Полон вавілонський

Леся Українка

Набукодоросор послав військо на Іудею і напустив на неї моавітів та аммонітів, що вже давно чекали на своїх давніх ворогів Іудеїв. Іоаким заперся в Єрусалими, чекаючи помочі з Єгипту, але поміч та не прийшла. Пророки сварилися між собою і ніяк не могли прийти до жодної згоди, що треба робити, аби одборонитися від ворогів. Вони корили один одного брехнею, а людові та цареві доставалися від них тільки прокльони та докори, а певної ради ніякої. Іеремія пророкував лихо країні і ганебну смерть цареві. Цар спалив писання Іереміїни і самого його хотів забити, але святці помогли Іеремії втікти в Єгипет, бо він був святецького роду.

Книга Параліпоменон каже, що Іоакима забили в кайдани і забрали у Вавілон. Книга царств сього не споминає, а каже просто, що Іоаким умер, а по ньому настав син його Іехонія (або Іоахін). Іехонія царював усього три місяці. Увесь сей час вавілоняне стояли облогою під Єрусалимом, а врешті прийшов сам Набукодоросор. Іехонія мусив здатися з усією сім’єю. Набукодоросор забрав його в полон, а країну всю розграбував, Єрусалим розруйнував, забрав усі скарби церковні і царські, силу людей забрав у полон і всіх ковалів та слюсарів забрав. В Єрусалимі Набукодоросор лишив царем найменшого сина Іехонії Матанію і дав йому імя Зедекія. Іехонія сидів 37 літ у темниці у Вавілоні і вже Евільмеродах, нащадок Набукодоросора, випустив йото з темниці. Сей великий полон, що був за царя Іехонії, зветься в історії «першим полоном вавілонським».

Не довго зоставався Зедекія покірним підданцем Вавілону. Люд стогнав під ярмом Вавілону і слухав тих пророків, що пророкували визволення і заохочували царя до повстання, але інші пророки лихо віщували і радили коритися Вавілонові, між такими пророками був Іеремія. Іеремія радив надіятися на бога, коритися Вавілонові і не шукати нічиєї помочі, опріч божої. Коли Зедекія хотів покликати до спілки для повстання фінікійців, моавітів та аммонітів, Іеремія послав послам і цареві дерев’яні ярма і пророкував, що всякий, хто повстане проти Вавілону, буде покараний війною, голодом і пошестею лихою. Сам він прийшов до церкви з ярмом на шиї. Один пророк повстанської партії зірвав у нього ярмо і розбив його прилюдно і сказав: «так каже Ягве: отак я розіб’ю ярмо Набукодоросорове через два роки і визволю від нього шиї всіх людей!»

Цар не знав, що почати, кого слухати. Він почав змовлятися з Єгиптом і покинув платити податки у Вавілон. Тоді Набукодоросор обложив знов Єрусалим. Зедекія зібрав люд на раду і було зважено, щоб погодитися з богом, сповнити закон, що ніколи не був як слід дотриманий, себто закон, що наказував одпускати на волю по семи роках служби усіх гебреїв-невільників. Але тут надійшли єгиптяни, вавілоняне пішли їм на зустріч. Іудеї думали, що справа вже виграна, і знов затримали кожний при собі свого невільника-одновірця. Іеремія пророкував їм за те цілковиту погибель. Цар посадив Іеремію в темницю, щоб він не бентежив людей своїм лихим віщуванням.

Єгиптяни були відбиті і вавілоняне вернулися до Єрусалиму і тримали його в облозі два роки. Голод великий настав в Єрусалимі. Потім вороги пробилися в місто і почали його руйнувати. Тим часом у ночі цар з військом втік на планину Єрихонську, але там вороги його догнали, військо його розбіглося, а сам він у полон попався. Набукодоросор казав забити всіх синів Зедекії на очах у нього, а потім самого Зедекію осліпив, забив у кайдани і послав у Вавілон. Єрусалим був страшенно розруйнований, ще гірше, ніж перший раз, а потім спалений. Людей силу забрано в полон, зосталися самі убогі люди, щоб орати землю та глядіти винограду, всі старші святці та урядовці були забрані в полон. Багато людей було забито, багато в полон забрано. Се був «другий полон вавілонський».

В Єрусалимі цар вавілонський покинув намісником Гедалію іудея. Гедалія старався утримати в країні спокій і покірність. Проте знайшовся один вояк Ізмаіл, з Давидового роду, що хтів здійняти повстання. Але той замір не удався і сам Ізмаіл мусив утікти до аммонітів.

Від того часу Іудея навіки втратила свою політичну незалежність і все переходила з-під влади одної держави під владу іншої, аж поки римляни не розруйнували її в кінець і тоді гебреї розійшлися по всьому світі. Отож дальшу історію жидівську годиться розказувати при історії вавілонян, персів, греків та римлян, бо історія іудейська тісно зв’язана з історією тих народів.

Про вірш

Науково-освітній розділ «Полон вавілонський» із фундаментального підручника «Стародавня історія східних народів»: яскраве відтворення цивілізації Давнього Сходу.

Історія

1890 року 19-річна Леся Українка написала для навчання своєї молодшої сестри Ольги ґрунтовний підручник «Стародавня історія східних народів». Авторка опрацювала найновіші на той час французькі, німецькі та англійські наукові монографії.

Ця праця стала першим україномовним підручником такого рівня, свідчачи про енциклопедичну ерудицію поетеси, її знання давніх мов і глибоке розуміння світового історичного процесу.

Форма

Текст вирізняється бездоганною науковою систематичністю, логічною ясністю викладу та живою літературною мовою, пристосованою для сприйняття учнів.

Поетеса супроводжує історичний фактаж цитуванням давніх релігійних текстів, описів пам'яток культури, звичаїв та соціального устрою давніх цивілізацій.

Як читати

У розділі «Полон вавілонський» авторка розкриває особливості матеріальної й духовної культури народу, показуючи витоки його державності, релігійних вірувань та писемності.

Леся Українка наголошує на невідворотності падіння деспотичних імперій, які трималися лише на рабстві й насильстві, протиставляючи їм творчу спадщину мислителів і будівничих.

Підручник засвідчує, що вже з юних років орієнталістика та вивчення східних міфів слугували фундаментом для майбутніх шедеврів поетеси.

Теми: стародавня історія · давній схід · історія цивілізацій · просвітницька праця · наукова спадщина · культура і пам'ятки

Усі поети