Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні.
І, може, де кобза найдеться,
Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні.
І, може, заграє та кобза вільніше,
Ніж тихії струни мої.
І вільнії гуки її
Знайдуть послухання у світі пильніше;
І буде та кобза – гучна,
Та тільки не може вона
Лунати від струн моїх тихих щиріше.
1890
Поетична перлина циклу «Сім струн» («Si»): віртуозний синтез музики й поезії, присвячений дядькові Михайлу Драгоманову.
Цикл «Сім струн» був створений 1890 року в Колодяжному й увійшов до першої збірки «На крилах пісень» (1893). Поетеса присвятила його своєму духовному наставникові й дядькові Михайлові Драгоманову.
Кожна з семи поезій відповідає одній ноті музичної гами й певному жанру (гімн, пісня, колискова, сонет, рондо, ноктюрн, сестина), розгортаючи діапазон від патріотичного маніфесту до інтимної нічної медитації.
Складна строфічна конструкція сестини, де строфи тримаються на розгортанні ключових смислових співзвуч.
Музична термінологія в назві визначає темп і характер звучання, а тонка інструментовка звуків і алітерації створюють враження реальної гри на струнах.
У вірші «Si» лірична героїня торкається найпотаємніших струн душі, де любов до рідної України переплітається з вірою у пробудження народу.
Образи пісні й струни постають тут універсальними символами творчої енергії, здатної будити надію навіть у найглухішу ніч поневолення.
Цей твір є зразком високої європейської версифікації, якою юна поетеса збагатила українську класичну лірику.
Теми: сім струн · музика і поезія · михайло драгоманов · любов до україни · на крилах пісень · витончена форма