Соловейковий спів навесні
Ллється в гаю, в зеленім розмаю,
Та пісень тих я чуть не здолаю,
І весняні квітки запашні
Не для мене розквітли у гаю, –
Я не бачу весняного раю;
Тії співи та квіти ясні,
Наче казку дивну, пригадаю –
У сні!..
Вільні співи, гучні, голосні
В ріднім краю я чути бажаю, –
Чую скрізь голосіння сумні!
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,
Тільки й чуються вільні пісні –
У сні?
Поетична перлина циклу «Сім струн» («Sol»): віртуозний синтез музики й поезії, присвячений дядькові Михайлу Драгоманову.
Цикл «Сім струн» був створений 1890 року в Колодяжному й увійшов до першої збірки «На крилах пісень» (1893). Поетеса присвятила його своєму духовному наставникові й дядькові Михайлові Драгоманову.
Кожна з семи поезій відповідає одній ноті музичної гами й певному жанру (гімн, пісня, колискова, сонет, рондо, ноктюрн, сестина), розгортаючи діапазон від патріотичного маніфесту до інтимної нічної медитації.
Витончена строфічна форма рондо з обов'язковим рефреном та вибагливою системою повторюваних рим.
Музична термінологія в назві визначає темп і характер звучання, а тонка інструментовка звуків і алітерації створюють враження реальної гри на струнах.
У вірші «Sol» лірична героїня торкається найпотаємніших струн душі, де любов до рідної України переплітається з вірою у пробудження народу.
Образи пісні й струни постають тут універсальними символами творчої енергії, здатної будити надію навіть у найглухішу ніч поневолення.
Цей твір є зразком високої європейської версифікації, якою юна поетеса збагатила українську класичну лірику.
Теми: сім струн · музика і поезія · михайло драгоманов · любов до україни · на крилах пісень · витончена форма