Веснянка
Леся Українка
(Сестрі Олесі)
Як яснеє сонце
Закине свій промінь ясний
До тебе в віконце, –
Озвись на привіт весняний.
Олесю, серденько,
Співай веселенько!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як бідну первістку,
Дочасну, морози поб’ють.
І кущик любистку
Холоднії роси поллють, –
Не плач, моя роже,
Весна переможе!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як дрібнії дощі
Заслонять нам світ навесні,
Як нам молодощі
Пов’ються у хмари сумні, –
Не тратьмо надії
В літа молодії!
Весняного ранку
Співаймо, сестрице, веснянку!
Ховаю я сльози,
Співаю пісні голосні,
Хоч люті морози
Прибили мене навесні.
Ти ж, сестро, гуляєш,
Ти лиха не знаєш, –
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
На літо зелене
Поїду я геть в чужий край,
Згадай же про мене,
Як підеш по квіти у гай.
Спогадуй, Олесю,
Сестру свою Лесю!
Весняного ранку
Даю тобі сюю веснянку!
6 квітня 1890 p.
Про вірш
Світлий класичний вірш для дітей («Веснянка»): радість пізнання рідної природи, материнська ласка та народні весняні мотиви.
Історія
Вірш належить до циклу «В дитячому крузі» (1888–1891), створеного поетесою для молодших братів і сестер, а також для публікації у дитячому журналі «Дзвінок».
Леся Українка прагнула виховувати в українських дітях любов до рідного слова, естетичне чуття та спостережливість до навколишнього світу.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Проста й пісенна строфіка, виразне народне римування, багатство пестливих слів і мелодійність, що легко лягає на музику.
Як читати
У мініатюрі «Веснянка» природа оживає в яскравих, радісних кольорах — від зелені пагорба до білих хмарок і сонячного проміння.
Зміна пір року подається як природний, гармонійний колообіг життя, що несе надію на нове весняне цвітіння.
Вірш виховав багато поколінь українців, залишаючись золотим фондом дитячої класичної поезії.
Теми: в дитячому крузі · поезія для дітей · рідна природа · весна і літо · материнська ніжність · волинські образи