Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»
Світлий класичний вірш для дітей («Вишеньки»): радість пізнання рідної природи, материнська ласка та народні весняні мотиви.
Вірш належить до циклу «В дитячому крузі» (1888–1891), створеного поетесою для молодших братів і сестер, а також для публікації у дитячому журналі «Дзвінок».
Леся Українка прагнула виховувати в українських дітях любов до рідного слова, естетичне чуття та спостережливість до навколишнього світу.
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (абаб), збагачений пірихіями для надання віршу динамічної інтонаційної гнучкості.
Проста й пісенна строфіка, виразне народне римування, багатство пестливих слів і мелодійність, що легко лягає на музику.
У мініатюрі «Вишеньки» природа оживає в яскравих, радісних кольорах — від зелені пагорба до білих хмарок і сонячного проміння.
Зміна пір року подається як природний, гармонійний колообіг життя, що несе надію на нове весняне цвітіння.
Вірш виховав багато поколінь українців, залишаючись золотим фондом дитячої класичної поезії.
Теми: в дитячому крузі · поезія для дітей · рідна природа · весна і літо · материнська ніжність · волинські образи