Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
А де корабель ваш пробіг,
Дорога там довга й широка
Біліє, як мармур, як сніг,
І ледве примітне для ока.
Рожевіє пінистий край;
То іскра заблисне, то згасне…
Ось промінь остатній! Прощай,
Веселеє сонечко ясне!
Літературно-критична стаття «Вже сонечко в море сіда…»: глибокий компаративний аналіз європейських літературних тенденцій, суспільних утопій та драматургічних інновацій.
Літературно-критичні дослідження Лесі Українки (1888 рік) публікувалися в провідних часописах того часу («Жизнь», «Літературно-науковий вістник»). Поетеса вільно орієнтувалася в західноєвропейських культурних процесах.
Авторка принципово виступала за європеїзацію української культури, відкидаючи провінціалізм і наголошуючи на важливості засвоєння найновіших художніх течій.
Стаття написана в жанрі академічного есею з бездоганною аргументацією, компаративними паралелями та естетичною точністю визначень.
Поетеса поєднує соціальний аналіз передумов виникнення літературних явищ із витонченим естетичним відчуттям стилю й форми.
У праці «Вже сонечко в море сіда…» дослідниця влучно аналізує еволюцію художнього образу та ідеологічні пошуки світової інтелігенції.
Вона критикує поверховий утилітаризм і викриває фальшиві естетичні компроміси, вимагаючи від письменника чесності перед викликами часу.
Критичні розвідки Лесі Українки заклали міцний фундамент українського модерного літературознавства й компаративістики.
Теми: літературна критика · європейський контекст · компаративістика · утопія і естетика · модернізм · публіцистика