Невинність

Микола Устиянович

Невинности, душі красний рає!
О ти небесний ангеле спокою!
Як же щасливий чоловік з тобою,
А як нещасний, хто тя пострадае!

До нього боязнь, до нього сромота,
До нього грижа в'яжеся і злоба,
І не лишає до самого гроба,
Як ржа на ризах, як гниль із болота.

Но як крихка ти, перло дорогая!
Язик покуси зітре тя огидний,
День і ніч чає на тя лотр безстидний…

Уходи красна, уходи милая,
Біжи під знам'я спасенія мира.
Твій щит – молитва, твоя пристань – віра.

Про вірш

«Невинність» Микола Устиянович: Невинности, душі красний рає!

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Звертання тримає текст як розмову: читати вголос, ніби є живий адресат.

Теми: віра · лірика · людська доля

Усі поети