Ще прийде він, не архітект — поет,
Старих будівників твердий нащадок,
У білий мармур сходів і площадок
Оздобить кожний прияр і бескет,
Зламає будівельний трафарет,
Безстильних років соромітний спадок,
Злетить над городом на крилах гадок
І вроду-бранку визволить з тенет.
Сади нагоряні, луги відлеглі
В бетоні, склі і спондиловій цеглі
Простелять творчості нової тло;
Огнями вулиць процвітуть перлисто
І скажуть: ми — не прадідне село,
Ми — днів майбутніх величаве місто.
29.04.1930
Урочистий неокласичний маніфест про подолання провінційного безстилля й народження майбутнього монументального міста зусиллями митця-деміурга.
Написаний у квітні 1930 року, вірш віддзеркалює гострі містобудівні та естетичні дискусії доби урбанізації й конструктивізму в Україні кінця 1920-х — початку 1930-х років.
Для Зерова, палкого захисника європейської традиції та високого класичного стилю, тогочасна забудова Києва та інших міст часто видавалася хаотичною («будівельний трафарет»), еклектичною спадщиною безстильного провінціалізму Російської імперії.
Сонет звернений до образу деміурга нової доби, синтезуючи ретроспективний пієтет до класики з естетикою нового індустріального урбанізму (використання залізобетону, скла, спондилової глини).
Сонет п'ятистопного ямба з пружною, карбованою просодією, що наслідує енергію та монументальність архітектурного ліплення.
Римування витримане за зразком abba abba ccd eed; катрени насичені звукописом вибухових приголосних ([б], [р], [т]), які створюють ефект твердості будівельного матеріалу.
Центральна постать — «не архітект — поет», тобто митець широкого ренесансного типу, здатний підпорядкувати дикий природний рельєф («прияр і бескет») законам вищої гармонії та естетичного ладу.
Мотив звільнення краси («вроду-бранку визволить з тенет») полемізує як із народницько-просвітянською інерцією («прадідне село»), так і з сірою радянською типізацією, стверджуючи імператив довершеної архітектурної форми.
Контраст скла, бетону й спондилової цегли із традиційним селянським краєвидом проголошує тріумф раціонального начала, яке перетворює Київ на горду світову столицю майбутнього.
Теми: урбанізм · поет-деміург · архітектура і стиль · культ форми · подолання провінціалізму · модернізація