Мені очей звести несила
Наталя Лівицька-Холодна
Мені очей звести несила,
А на руках твої уста.
Ось пристрасть розкриває крила,
Натхненна, гарна і проста.
І день ясний, що пахне медом,
І неба синь, і сонця сміх
Нам будуть радісним наметом,
Блакитним палацом утіх.
Хай буде так, щоб ця хвилина
Була, як сяйво перемог.
Бо ніжність наша є єдина,
А поза нею тільки Бог.
Про вірш
«Мені очей звести несила» Наталя Лівицька-Холодна: Мені очей звести несила, А на руках твої уста.
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Мені очей звести несила, А на руках твої уста.»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: віра · гумор · лірика