Жнива
Наталя Лівицька-Холодна
Сивий попіл притрусив принаду,
золотий волосся мого спліт,
і весни мені ти не пригадуй,
не бентеж спокою зрілих літ.
Буде осінь гарна й плодовита,
овочів не вбили громи з хмар,
і душа, як стиглий колос жита,
зберегла для житниць свій тягар.
Хай же прийдуть ті нежданні й пізні,
ті жнива, сподівані такі!
І впадуть покоси, зрізані
вимахом Господньої руки.
1948.
Про вірш
«Жнива» Наталя Лівицька-Холодна: ЖНИВА Сивий попіл притрусив принаду, золотий волосся мого спліт, і весни мені ти не…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («ЖНИВА Сивий попіл притрусив принаду, золотий…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: пори року · воля · лірика