Черепаха

На грядці, де росте редиска, с
идить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!..

А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесем усі гуртом.

І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи.

Про вірш

Повчальний гумористичний вірш про повільну черепаху, надійність її панцира-фортеці та кумедні спроби влаштувати перегони.

Твір входить до циклу природничих оповідок про тварин різних біоценозів, створених Забілою для розширення кругозору школярів.

Авторка з добродушним гумором обігрує стереотип про черепашачу повільність.

Чотиристопний ямб із перехресним римуванням. Навмисно уповільнений ритм рядків передає важку й неквапливу ходу тварини.

Контрастні порівняння зі швидкими комахами та зайцями.

Черепаха не поспішає, бо її міцна домівка-панцир завжди з нею, оберігаючи від будь-якого ворога.

Вірш навчає дітей розуміти, що в природі кожен вид має власні переваги, і повільність буває запорукою безпеки й довголіття.

Теми: черепаха · тварини · природа · гумор · пізнання