На гілці білка сердиться
і другу проганя:
— Не смій до мене дертися,
бо ця сосна моя!
Я тут з початку осені
збираю урожай.
Тікай з моєї сосонки,
мені не заважай!
Ой, білко, як не соромно!
Сваритися облиш!
Стрибати вниз і вгору вам
удвох ще веселіш.
А потім ви поскачете
до другої сосни.
І шишок, ось побачите,
вам стане й до весни!
Динамічна лірична мініатюра про двох пустотливих білочок у кронах сосен, їхні циркові стрибки та турботу про зимові запаси.
Вірш створено для циклу лісових картинок Наталі Забіли, присвячених життю дрібних ссавців у різні пори року.
Авторка передає граційність білячих рухів із винятковою пластичною точністю.
Тристопний хорей із суміжним і перехресним римуванням. Пострибкова структура строфи («стриб та скок»).
Алітерація сонорних та шиплячих звуків підкреслює шурхіт шишок і пухнастих хвостів.
Білочки поєднують у собі безтурботну грайливість малюків із дивовижною хазяйновитістю, ховаючи горішки й сушачи гриби на сучках.
Твір виховує в дитини замилування рухливістю лісових мешканців і розуміння важливості праці для виживання.
Теми: білки · ліс · зимові запаси · тварини · гра