Годинник

Стоїть собі годинник
на столику у нас,
години та хвилини
відстукує весь час.
Його блискучі стрілки
не спиняться ніяк,
і завжди чути тільки:

тік-так,
тік-так,
тік-так.

Пора, пора вставати!
Минула ніч давно.
Прокиньтеся, малята,
погляньте у вікно:
надворі сонце світить,
цвіте червоний мак.
– Вставайте, любі діти!

Тік-так,
тік-так,
тік-так.

В садочку сміх та галас,
гуляє дітвора.
Набігались, награлись –
обідати пора.
А може, не пора ще?
Ну, хто подасть нам знак?
Годинник зна найкраще:

тік-так,
тік-так,
тік-так.

Заходить сонце красне.
Іде нічна пора.
Лягає спати вчасно
слухняна дітвора.
Сплять люди і тварини,
і тихо й темно так…
Не спить лише годинник:

тік-так,
тік-так,
тік-так.

Про вірш

Звуконаслідувальний ритмічний вірш про щоденну працю годинника, який допомагає дітям не запізнюватися й берегти кожну хвилину.

Твір написаний у межах пізнавального циклу Наталі Забіли про речі, що оточують дитину в її щоденному побуті.

Поезія спрямована на виховання точності, зібраності й поваги до розпорядку дня.

Чотиристопний ямб із регулярним вкрапленням звукового рефрену «тік-так, тік-так».

Акустична організація тексту передає монотонний, але затишний ритм маятника.

Годинник постає невтомним вартовим порядку, що вчасно скликає малюків на ранкову зарядку, умивання та до дитячого садка.

Звуковий образ створює відчуття домашнього тепла й безпеки, де час тече розмірено й плідно.

Теми: годинник · час · режим · дисципліна · ранок