Казка-колискова
Наталя Забіла
Десь на дальнім березі
квіти темно-сині…
Десь на дальнім березі
б'ється сонце-птах…
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину! —
Стелеться мережею
казка золота.
В тім краю незнаному,
поміж тими квітами,
у норі підземній
жив похмурий кріт.
Сонце він ненавидів,
бо не бачив світла, —
темними очима
він дививсь на світ.
Виліз хмуро вдосвіта —
зуби наче пили…
Та до птаха сонного
в темряві підкравсь.
Він сліпий, він думав —
то пташині жили,
й перегриз тенета —
довгі стебла трав.
Розірвались пута!
Сонце-птах — на волю!
Сонце-птах — у небо!
Полум'ям в блакить!..
В морі білі зайчики,
хвилі синім колом…
Десь на дальнім березі
кріт злосливий спить.
Йде зі сходу ранок,
лине ранок синій.
В блиску передранньому
тане сонце-птах…
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину!
Стелиться-мережиться
казка золота.
Про вірш
Витончена, заколисуюча поезія про далекий фантастичний край сонце-птаха, нічну темряву крота та непереможне прагнення дитини до світла.
Історія
Вірш входить до золотого фонду української авторської колискової лірики, поєднуючи мотиви сну з глибокою філософською метафорикою.
Забіла створила шедевр інтимного материнського шепоту, що заколисує дитину й відкриває простір казкових видінь.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним чергуванням жіночих і чоловічих рим. Повільний, хвилеподібний ритм заколисування.
Багата колористична символіка (темно-синій морок, золотий птах-сонце).
Як читати
Протистояння сліпого підземного крота, що боїться сонця, та вогнистого крилатого птаха втілює вічний рух між темрявою ночі та ранковим пробудженням духу.
Колискова несе дитині відчуття абсолютної захищеності материнською любов'ю перед будь-яким похмурим мороком.
Теми: колискова · сон · сонце-птах · ніч · любов · затишок