Хороша погода

Наталя Забіла

— Чи добра погода? —

Спитала Маринка.
— На синьому небі
Нема ні хмаринки.
Всміхається сонце.
Усе зацвіло.
І ллється у вікна
Весняне тепло.

А люди веселі
Спішать працювати:
Копати городи,
Поля засівати,
Щоб сил набирались
Зернинки малі
У сонцем зігрітій
Вологій землі.

Яскраві кульбабки
На луках розквітли,
Підводять голівки
До сонця і світла.
На луки зелені
Біжить дітвора.
— Хороша погода!
Весела пора!
Дощ іде

Сьогодні за хмари
сховалося сонце.
Краплинки дощу
стукотять у віконце,
і стежить за ними
Маринка сумна:
– Погана погода! –
зітхає вона.

Та квіти і трави,
ковтаючи воду,
шепочуть зраділо:
– Чудова погода!
Ми хочемо пити,
щоб краще рости,
свіжіш зеленіти,
буйніше цвісти!

І в полі зеленім
хвилюються сходи:
– Хороша погода!
Найкраща погода!
Ой дощику, дощику,
лий, поливай,
готуй для людей
золотий урожай!
Вітряно

Розбурханий вітер
по полю гуляє,
лозини та квіти
додолу схиляє.
І крильми махають
старі вітряки:
– Ми любимо вітер,
намелем муки!

Плавці підіймають
на човнику парус:
– Ми з рибної ловлі
вертаємось зараз.
Ти, вітре, міцніш
надимай паруси,
з багатим уловом
наш човен неси!

З веселого вітру
малеча радіє –
пускає до хмар
паперового змія.
І вітер охоче
вступає до гри
і високо змія
несе догори!
Гроза

Від літньої спеки
аж дихати важко.
Прив'янули квіти,
замовкнула пташка.
Спустилась на землю
задушлива мла –
це хмара все небо
кругом облягла.

І блиснула блискавка
з чорної хмари,
і гримнули грому
розкотисті вдари,
і злива линула,
неначе з цебра,
аж ріки побігли
навколо двора!

Гроза пронеслась.
Оживилися квіти.
І дихати легко.
І все – як умите.
Маринка стриба,
як коза-дереза:
– Ну й добра погода!
Хороша гроза!
Випав сніг

Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.

У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.

Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!

Про вірш

Багаточастинна поетична енциклопедія пізнання природи, яка вчить малюка бачити красу й благодать у будь-яких погодних змінах.

Історія

Вірш увійшов до збірки «Маринка» (1956) і став програмним зразком природничо-екологічної поезії для дітей молодшого віку.

У творі поєднано щоденне побутове спостереження з глибоким розумінням аграрної праці та біологічної користі природних циклів.

Форма

Циклічна композиція з п'яти новел («Дощ іде», «Вітряно», «Гроза», «Випав сніг»), об'єднаних рамковим діалогом; переважно хореїчні та амфібрахічні розміри.

Гнучка строфіка дозволяє змінювати інтонацію від задумливої до енергійної та тріумфальної.

Як читати

Початкова дитяча прикрість через дощ чи бурю змінюється усвідомленням того, що кожне явище необхідне: дощ напуває хліба, вітер крутить вітряки й підіймає вітрила, гроза освіжає повітря, а сніг береже посіви.

Забіла утверджує оптимістичне світовідчуття, де немає «поганої погоди», а є мудрий закон життя, що дбає про людину й урожай.

Теми: пори року · природа · дощ · сонце · сніг · пізнання

Усі поети