Дай, Маринко, мамі ручку,
Тупу-тупу ніжками.
Підем на зелену лучку
Стежками, обніжками.
Там пасеться біла кізка
З бородою, з ріжками.
Підійди до неї близько, —
Тупу-тупу ніжками.
Кізка дасть маленькій доні
Молочка тепленького.
Буде доня пити моню —
Стане здоровенькою.
І в садочку нашім влітку
Стежками-доріжками
Буде бігать швидко-швидко, —
Тупу-тупу ніжками!
Ритмічна пестушка-забавлянка для найменших, що супроводжує перші непевні кроки дитини назустріч світові природи.
Поезія належить до циклу забавлянок для раннього віку, створених Забілою з глибоким розумінням психофізіології розвитку малюка.
Текст орієнтований на спільне читання мами й дитини, поєднуючи слово з фізичним рухом («тупу-тупу ніжками»).
Двостопний та тристопний хорей із рефренним повтором ключової формули руху, перехресне римування.
Ономатопея та рефрен активізують рухову пам'ять і вимову дитини.
Образ білої кізоньки постає доброзичливим супутником дитячого дорослішання, що дарує цілюще молочко («моню») для здоров'я.
Вірш створює безпечний, сповнений материнської ніжності простір, де кожен новий крок на лужок є радісною перемогою над невпевненістю.
Теми: малюки · перші кроки · материнство · домашні тварини · радість