Подивися, що за сила
над водою угорі
довгоногих,
довгоносих,
тонкокрилих
комарів!
День і ніч співають сміло,
від зорі і до зорі,
довгоногі,
довгоносі,
тонкокрилі
комарі.
Вийшли жаби полювати,
комарів лихих ганяти.
Скік та скік! —
комарик зник…
Другий, третій —
на язик!
Наловили комарів,
почали веселий спів:
— Квок-квок!
Кум-кум!
Кумо-кумо,
де твій кум?
Так і кумкають старі
цілу ніч у куширі.
А над річкою вгорі
все танцюють комарі.
Динамічний ігровий вірш Наталі Забіли, який у формі веселої поетичної лічилки та звуконаслідувальної мініатюри розкриває невпинний колообіг живої природи.
Твір належить до золотої скарбниці дитячої анімалістичної та ігрової лірики Наталі Забіли, що створювалася переважно в повоєнний період (1950–1960-ті роки) і ввійшла до численних хрестоматійних збірок авторки («Під дубом зеленим», «Веселим малюкам», «У широкому світі»). У цей період поетка активно розробляла жанр сюжетного вірша-жарту, адаптуючи закони фольклорних забавлянок до сучасного пізнавального читання для дошкільнят та молодших школярів.
Творчий метод Забіли ґрунтувався на глибокому розумінні дитячої рецепції: письменниця уникала прямолінійного дидактизму, натомість наповнювала короткі оповідки живою спостережливістю над повсякденними явищами довкілля. Образи надводних сутінків, полювання жаб і вечірнього комариного роїння виступають природним мікрокосмом, у якому дитина впізнає знайомі пейзажі рідного краю.
Вірш побудований на енергійному чотиристопному хореї з пірихіями, що забезпечує тексту пружну, підстрибуючу ритміку, наближену до темпу дитячої примовки чи скоромовки. Використано комбіновану строфіку з елементами астрофічної композиції та суміжне римування (аабб), яке місцями чергується з внутрішніми римами («скік — зник», «комарів — спів»), що надає оповіді виняткової інтонаційної моторності.
Особливої виразності твору надає багатий звукопис: майстерне нанизування алітерацій («к», «р», «с») та звуконаслідування жаб'ячого багатоголосся («Квок-квок! Кум-кум! Кумо-кумо, де твій кум?»). Граційна фонетична редукція та вигукові дієслівні форми («скік та скік») передають блискавичну зміну подій, імітуючи пластику стрибка та кумедне розчарування «комариної сили».
Образна система твору побудована на динамічному зіставленні двох контрастних стихій — легковажної комариної метушні в повітрі та важкої, приземленої пильності очеретяних жаб. Комарі змальовані через кумедну тавтологічну градацію епітетів («довгоногих, довгоносих, тонкокрилих»), яка створює одночасно виразний шаржований портрет і відчуття нескінченної маси дрібних істот, чиє безтурботне «сміливе» гудіння розбивається об раптову появу мисливців.
Сюжет полювання подано без жодної драматизації чи жорстокості: авторка переводить боротьбу за виживання в регістр веселої гри та жартівливого діалогу. Розмова земноводних кумів у куширях набуває виразного фольклорного відтінку, де жаб'яче кумкання уподібнюється до сільського кумування, вносячи в анімалістичний пейзаж елементи теплого народного гумору.
У фіналі поезії Забіла утверджує незмінність законів буття: попри вдале полювання жаб, над річкою знову невпинно танцюють комарі. Ця кільцева симетричність увиразнює життєствердну ідею невичерпності природи, де кожен елемент виконує свою роль у великому гармонійному танку життя.
Теми: жива природа · тваринний світ · дитяча гра · гумор і звуконаслідування · гармонія довкілля