Лесь та Жук
Наталя Забіла
Вранці Лесик із воріт
вийшов з свого двору.
Жук біжить за ним услід,
хвіст піднявши вгору.
В небі крутиться сніжок,
і летять сніжинки
на ставок, на бережок,
на стрімку стежинку.
Лесь біжить до саночок
та зручніш сідає.
Жук без зайвих балачок
теж в санки стрибає.
Що ж, примощуйся, сиди,
якщо ти хоробрий!
Та гляди – не упади
і тримайся добре!
Відштовхнувся і помчав
вниз під гірку Лесик…
З переляку заскавчав
бідолашний песик.
Сани вирвались з-під ніг…
– О, рятуйте! Гину!!! –
І сторчма летить у сніг
Жук у ту ж хвилину.
На садочки, на двори
пада сніг лапатий.
Все спускаються з гори
хлопчики й дівчата.
А Жучок на дітвору
й глянути не сміє.
– Хто таку придумав гру –
я не розумію!
І ніякого добра
з неї я не бачу…
Може, це й хороша гра,
тільки не собача!
Про вірш
Гумористичний сюжетний вірш про невдалу спробу покатати на санчатах песика Жука та його кумедні роздуми про людські зимові забави.
Історія
Твір написаний у 1930-ті роки для журналу «Жовтеня», де Наталя Забіла регулярно друкувала дотепні оповідання та вірші з життя дітей.
Поезія побудована на тонкому спостереженні за поведінкою домашніх улюбленців під час активних дитячих зимових розваг.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням, насичений розмовними інтонаціями та драматичними паузами.
Фінал у формі внутрішнього монологу собаки додає віршу виразного байкового звучання.
Як читати
Комічний ефект виникає через різницю сприйняття: те, що для хлопчика Леся є захопливим спуском із гірки, для песика перетворюється на катастрофу польоту сторчма в замет.
Висновок Жука («Може, це й хороша гра, тільки не собача!») вчить дитину розуміти потреби тварин і поважати їхню природну поведінку.
Теми: зима · гумор · собака · санчата · діти