Мала школярка
Наталя Забіла
1
Цвітуть красолі у саду
вогняно-жовтим цвітом.
А я до школи вже іду —
пора прощатись з літом!
Нарвала я в садку у нас
з красоль букет яскравий,
щоб принести з собою в клас
осінні квіти й трави.
Мені до кіс нові стрічки
вплела сьогодні мама.
Поклала я в портфель книжки
і зошити так само.
А киця Мурка на вікні
сидить і носик миє.
Що в школу треба йти мені,
вона не розуміє.
2
Вдягнувшись в білий фартушок,
в брунатне плаття справне,
ось я іду повз дитсадок,
де й я була недавно.
Біля знайомих цих воріт
спинилась на хвилинку.
А малюки кричать: — Привіт!
Куди це ти, Галинко?!
Вони кричать: — Заходь до нас!
— Та ні, я йду до класу.
Зайду до вас у вільний час,
тепер не маю часу!
І вихователька моя,
і діти, й куховарка —
мене вітають всі, бо я
тепер уже школярка!
3
В шкільнім дворі
розмови й сміх —
не важко й розгубитись…
І я стою ні в сих ні в тих,
не знаю — що робити?
Та вчителька до мене враз
підходить і питає:
— Ти, дівчинко,
у перший клас?
Ставай з оцього краю!
Стаю я скраю в перший ряд
в струнких і рівних лавах,
серед дівчаток і хлоп'ят,
чорнявих і білявих.
Дзвінок. І ми йдемо у клас,
сідаємо за парти.
Велика дошка проти нас,
навкруг — картини й карти.
Усе блищить, усе сія —
підлога, двері, вікна.
Сюди, немов додому, я
ходити скоро звикну.
Тут каже вчителька мені:
— Ну, підійди до дошки.
Писати вмієш ти чи ні? —
І я сказала: — Трошки!
І крейду в руки я взяла,
поглянула навколо
і написала, як змогла,
велике слово: ШКОЛА.
А вчителька сказала: — Сядь.
Написано чудово.
Тобі я першій ставлю п'ять
в найперший день учбовий!
Вогняним цвітом на вікні
цвітуть мої красолі.
І дуже весело мені,
що я учуся в школі!
Про вірш
Зворушлива лірична сповідь першокласниці про її перший день у школі, сповнений радісного хвилювання, усвідомлення нового соціального статусу та прощання з безтурботним дошкільним дитинством.
Історія
Вірш «Мала школярка» належить до класичного фонду української поезії для дітей молодшого шкільного віку й увійшов до багатьох хрестоматій та авторських збірок Наталі Забіли (зокрема видань «Ясоччина книжка», «Ластівки», вибраних творів повоєнного та пізнішого часу). Твір створювався в період активного розвитку авторської системи виховного та естетичного впливу на наймолодших читачів, де школа поставала не просто освітнім закладом, а світлим, омріяним простором пізнання та особистісного дорослішання.
Наталя Забіла, будучи тонким педагогом і спостережливим психологом, майстерно відобразила психологічний поріг переходу дитини з домашнього й дитсадкового світу до навчальної спільноти. Поезія є зразком тогочасної оптимістичної лірики, яка мала на меті зняти тривожність малюків перед невідомим середовищем класу, прищепити любов до книжки, повагу до вчителя й відчуття гідності від набуття статусу «школярки».
Форма
Твір являє собою сюжетний ліро-епічний вірш, структурований на три пронумеровані композиційні частини (збори вдома, шлях повз дитсадок, шкільне подвір'я та урок біля дошки). Віршовий розмір — правильний чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, що створює природну, невимушену розповідну інтонацію, наближену до жвавого й безпосереднього дитячого мовлення.
Строфіка організована за класичним принципом чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням (АбАб), де непарні рядки завершуються жіночою римою, а парні — чоловічою. У тексті широко використовується діалогічний синтаксис (репліки малюків, авторки, вчительки), вигукові інтонації та внутрішній ритмічний рух, що підкреслює активну дію та психологічну динаміку першого дня навчання.
Як читати
Образна система твору будується на символічних деталях, які увиразнюють межу між двома етапами життя маленької героїні. На початку оповіді постають затишні атрибути дитинства: киця Мурка, що безтурботно вмивається на вікні й «не розуміє», що треба йти до школи, яскраві вогняно-жовті красолі з рідного садка, вплетені мамою стрічки та білий фартушок. Букет осінніх квітів виступає зв'язковою ланкою між теплом домівки та новим простором навчального класу.
Кульмінаційним моментом психологічного розкриття образу є епізод біля дошки. Почуття розгубленості («стою ні в сих ні в тих») змінюється гордістю та впевненістю після виведеного крейдою слова «ШКОЛА». Це перше написане слово набуває значення ініціації — сакрального акту входження у світ писемності та знань. Заохочення вчительки утверджує позитивну самооцінку дитини та формує довірливе ставлення до школи як до другого рідного дому.
Теми: перший шкільний день · дорослішання дитини · радість навчання · прощання з дитсадком · родина і школа