А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там, одна по одній
біліють купки піскові.
Рядочком тягнуться до річки..
Хто їх зробив— чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі — кроти.
Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.
Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції "Дніпро"!
Барвиста літня замальовка квітучого лугу, сповнена пахощів трав, дзижчання бджіл і дзвінкого дитячого сміху.
Вірш входить до циклу природничої лірики післявоєнного періоду, де оспівується буяння українського степового та лугового різнотрав'я.
Забіла показує луг як спільний життєвий дім для рослин, комах, птахів і радісних дітей.
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Насичена кольорова та ольфакторна палітра (запашні ромашки, червона конюшина, золоті кульбабки).
Мелодійний розспів, близький до народних веснянок і купальських наспівів.
Луг постає живим килимом краси, де кожна рослина має своє ім'я та користь.
Діти плетуть віночки, збирають лікарські трави й відчувають себе невіддільною частиною живої природи.
Теми: луг · квіти · літо · природа · краса