Осіннє листя
Наталя Забіла
Настала осінь. Холодом
Повіяло навкруг.
Все більш береться золотом
Зелений ліс та луг.
Від вітру коливаються
Пожовклі дерева,
А листя з них зривається
І пісеньку співа:
— Веселі танцюристи ми,
Кружляєм в висоті, —
Листки, листочки, листики,
Червоні й золоті!
Зриваємось ми зграями
З топольок та беріз,
Злітаємо, кружляємо
І падаємо вниз.
Та вітром знов піднесені
Мчимо з височини.
Нам радісно! Нам весело!
Нам любо восени!
І піснею приваблені,
Листочки на дубках,
На вишеньках, на яблунях
Шепочуться в садках,
Хвилюються, шепочуться:
— Ой, як же нудно тут!
І нам давно вже хочеться
звільнитися від пут.
Невже ніхто із прив'язі
Не схоче нас зірвать?
Не винесе, не вивезе,
Не пустить танцювать?!
— Та ви ж іще в зеленому, —
Їм каже вітерець, —
А в одязі буденному
Не можна йти в танець.
Як вдягнете убрання те,
Червоне й золоте, —
Легкі та вільні станете
І теж полетите!
Злітає листя зливою
І падає німе…
Вітрець пісні наспівує,
А сам все дужче дме!
Про вірш
Одухотворена алегорична мініатюра про осінній листопад, у якій кружляння пожовклого листя осмислюється як радісний, урочистий танок визволення й невідворотний коловорот природного буття.
Історія
Вірш «Осіннє листя» належить до пейзажної лірики Наталі Забіли, адресованої дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, і традиційно входить до циклів пізнавально-естетичних віршів про пори року (зокрема розділів, присвячених осіннім явищам природи). Поетка послідовно розвивала традицію натурфілософського олюднення природи, знайомлячи маленьких читачів із біологічними закономірностями через казково-ігрову форму.
У цьому творі Забіла відходить від мінорного, елегійного трактування осені, притаманного дорослій поезії, і натомість пропонує динамічну картину свята, де в'янення трансформується у вихор карнавального польоту. Подібні вірші відігравали важливу роль у формуванні екологічної чутливості, уваги до сезонних метаморфоз довкілля та естетичного сприйняття рідної природи.
Форма
Поезія написана хореєм із виразною ямбічною пружністю та чергуванням три- й чотиристопних рядків, що задає віршу виразний пісенно-вальсовий ритм кружляння. Ритмічна канва ідеально відтворює політ листя, пориви осіннього вітру та його примхливі підйоми й падіння («Злітаємо, кружляємо / І падаємо вниз»).
Строфічна побудова спирається на катрени з перехресним римуванням (АбАб) із послідовною зміною дактилічних, жіночих та чоловічих закінчень, що створює враження легкого польоту й невагомості. Багатий звукопис (алітерація сонорних «л», «р», «н» та свистячих і шиплячих «с», «ш», що імітують шелест листя і завивання вітру: «шепочуться в садках», «звільнитися від пут») надає твору виняткової евфонічності.
Як читати
Центральним художнім прийомом твору є розгорнуте уособлення: осіннє листя наділене здатністю відчувати, співати, прагнути свята й вести жвавий діалог із вітерцем. Листки постають у ролі «веселих танцюристів», які прагнуть скинути пута повсякденної нерухомості й долучитися до стихійного простору польоту. Кольорова гама вірша насичена переливами золота, багрянцю та залишків зелені, що створює розкішний живописний образ бабиного літа.
У діалозі вітерця із зеленими листочками на дубках і яблунях приховано морально-філософський підтекст про дозрівання й готовність до нового життєвого стану: щоб отримати легкість і злетіти, необхідно змінити «буденне вбрання» на зрілу золоту окрасу. Фінал твору, де вітрець дужчає, а листя падає вже німим, гармонійно поєднує бурхливу радість руху зі спокійним підпорядкуванням вічним законам природи.
Теми: осінній пейзаж · коловорот природи · танець листопаду · краса рідного краю · радість польоту