Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.
їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки образяться на тебе
і більш не схочуть тут рости.
Он-он з травиці визирає —
і тут грибок, і там грибок.
Андрійко ходить та збирає,
дивіться — повен козубок!
Веселий вірш про спільний похід дітвори до лісу з козубками, азарт пошуку підберезників та дружнє збирання грибів.
Поезія відображає традиційне для українських родин сезонне збирання лісових ягід і грибів восени.
Забіла акцентує на колективній радості дітей, взаємодопомозі та вмінні бачити гриби під шаром опалого листя.
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Рухливий, бадьорий крок пісенного маршу.
Багато звуконаслідувань шелесту листя й дитячих перегуків («ау, сюди!»).
Похід по гриби стає школою спостережливості: малюки вчаться помічати приховану красу під мохом і корчами.
Повні козубки грибів символізують щедрість лісу, який нагороджує терплячих і уважних трудівників.
Теми: гриби · ліс · діти · осінь · радість