Як зелені списи,
з вогкої землі
виткнулися в лісі
проліски малі.
Я візьму лопату,
в ліс я побіжу,
пролісків багато
в горщик посаджу.
Може, знов навмисно
вернеться зима,
зірве свіже листя,
гілля полама.
І завиє вітром,
снігом як війне,
як заб'ється в вікна,
щоб злякать мене!..
Та в кімнаті в мене
холоду не чуть.
Проліски зелені
в горщику ростуть.
Проліскам блакитним
тепло на вікні —
розкривають квіти
вінчики ясні.
Буду поливати їх,
буду берегти,
щоб на Майське свято
з квітами піти.
Зворушлива розповідь про перші весняні квіти, дитячу турботу та прагнення захистити ніжну красу від зимової негоди.
Вірш увійшов до книги «Ластівки» (1936) і став одним із найулюбленіших творів весняного циклу Наталі Забіли. Авторка майстерно втілила у тексті дитячий погляд на тендітні першоцвіти.
Твір акцентує на зв'язку дитини з природою, виховуючи естетичне почуття та готовність оберігати слабких.
Тристопний анапест / ямб із чергуванням чотиривіршів та перехресним римуванням, що створює плавний, співучий ліричний малюнок.
Динамічний ритм передає стрімкість дитячої ходи до лісу й тепло кімнатного затишку на противагу сніговій завірюсі.
Образ пролісків, що витикаються «як зелені списи», поєднує беззахисність квітки з незламною енергією весняного пробудження життя.
Пересадка квітів у горщик на вікні символізує бажання малюка вберегти весну від можливого повернення зими та подарувати радість рідним.
Теми: першоцвіти · весна · турбота · природа · краса