Річка, Мариночко, річка!
Швидше до неї – туп-туп…
Чиста, прозора водичка.
Ручкою, ніжкою – хлюп!
Ходять, виблискують рибоньки,
швидко мигтять в глибині.
Далі не можна, там глибоко,
там черепашки на дні.
Ще покупатися хочеш?
Годі! Вилазь із води.
Сядь на м'якенький пісочок,
грійся на сонці, сиди.
З неба всміхається сонечко.
Синя ясна далина.
Наша малесенька донечка
буде здорова й міцна.
Теплий літній вірш про перше купання малечі в річці, материнську ласку, безпеку та оздоровчу силу сонячних променів.
Твір входить до циклу про дівчинку Маринку, де фіксуються щоденні етапи гартування та дорослішання дитини в гармонії з природою.
Поезія відображає тогочасну концепцію оздоровчого дозвілля дітей на річкових берегах України.
Тристопний анапест/амфібрахій із перехресним чергуванням жіночих і чоловічих рим.
Використання звукових вигуків («туп-туп», «хлюп») створює відчуття живої присутності дитини у воді.
Річка зображена водночас привабливою й безпечною завдяки невсипущому материнському нагляду («Далі не можна, там глибоко»).
Теми: літо · річка · дитинство · гартування · турбота