Вдягнувшись тепліше,
морозяним ранком
Мариночка вийшла
і стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
пухнастим та чистим
блискучим сніжком.
У білім убранні
зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
сховались рослини,
щоб їх не дістали
морози страшні,
щоб взимку заснути
й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
сідаймо в санчата,
берімо коньки,
щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
Радісна лірична пісенька про перший снігопад, що вкрив білою ковдрою сади й поля, скликаючи дітвору на веселі зимові ігри.
Поезія належить до зимового циклу Забіли, де передається захват першого сніжного ранку.
Вірш багато років виконувався як дитяча пісня в початкових класах українських шкіл.
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Легкий дзвінкий ритм, сповнений світлої ейфорії першого снігу.
Алітерація м'яких звуків ([с'], [н'], [л']) створює відчуття падіння пухнастих пластівців.
Білизна снігу асоціюється з оновленням, чистотою та безтурботними дитячими забавами.
Твір закликає відкинути хандру, брати санчата й насолоджуватися щедрою українською зимою.
Теми: сніг · зима · радість · природа · ігри