Зайчикова ялинка

— Де ти бігав, зайчику?
— В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!

Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив'язав.

Тільки в путь-доріженьку
рушив, поспішив,
як до мене зайчики –
плис із-за кущів.

— Ой, куди ж це, братику,
ти зібрався йти?
Чи не хочеш з нами ти
танці повести?

— Ні, не можу, братики,
прошу, не держіть.
Віднести ялиночку
краще поможіть.

Бо давно вже діточки
ждуть у дитсадку
на рясну ялиночку,
гарну отаку!

От коли вквітчаємо

ми її як слід
та засяють вогники
між зелених віт,—

тут почнуться радощі
для малих діток:
разом з ними зайчики
підуть у танок!

Про вірш

Зворушлива лісова казочка про те, як дикі звірята влаштували для маленького зайчика власну ялинку, прикрасивши її лісовими ласощами.

Казка створена на межі 1930–1940-х років для дошкільнят як приклад безкорисливої турботи, добросусідства та співпереживання серед лісових звірят.

Твір переносить атмосферу новорічного дитячого свята в природне середовище лісу, де традиційні іграшки замінюються морквинами, шишками та калиною.

Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Проста й співуча строфіка, ідеальна для читання вголос наймолодшим.

Ритм випромінює затишок, тепло й лагідний святковий настрій.

Зайчик, який сумував через відсутність свята, отримує несподівану радість завдяки щирості лісових друзів (білочки, синички, ведмедика).

Твір стверджує цінність доброти, уваги до того, хто поруч, і показує, що справжнє свято твориться власними руками та відкритим серцем.

Теми: новий рік · ялинка · зайчик · дружба · казка · доброта