Подивись: на видноколі
мов змінилися ліси.
Хто це їх у жовтий колір
так барвисто покрасив?
Ось край річки жовті клени
і берези золоті.
Лиш ялиночки зелені
залишились в самоті.
І пишаються дерева
золотим своїм вбранням.
– Це якийсь маляр, напевно,
догодити хоче нам.
А маляр цей –
місяць Жовтень –
у відерцях чарівних
жовту фарбу перебовтав
і розбризкує по них.
Мальовничий осінній вірш із циклу «Дванадцять місяців», що змальовує золоту палітру лісів, роботу невидимого маляра-осені та збір урожаю.
Вірш є десятою частиною канонічного циклу «Дванадцять місяців», виданого 1952 року.
Забіла тонко передає кульмінацію золотої осені в українських лісах і парках.
Чотиристопний ямб із перехресним чергуванням жіночих і чоловічих рим. Багата колористична гама (жовтий, золотий, багряний).
Піднесена лірична інтонація споглядання природного живопису.
Жовтень персоніфікується як геніальний художник-чарівник, який за ніч розфарбував клени й берези в яскраві кольори, залишивши зеленими лише стрункі ялинки.
Твір розвиває в дитини естетичний смак, уміння бачити гру світла й тіней у довколишній природі.
Теми: жовтень · осінь · пори року · золоте листя · краса · пейзаж