Хто зберіг любов до краю

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Той ім’ям не вмре ніколи
В спогадах народу.

Хто поїв, як струмінь, край свій
І не згинув в морі,
Ой, не раз того згадають
Влітку квіти-зорі.

Хто угледів в час безчасся
Сонце крізь тумани,
Той для люду рідним батьком
І пророком стане.

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу.

Про вірш

«Хто зберіг любов до краю» Олександр Олесь: Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Той ім’ям не вмре ніколи В спогадах народу.

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Ключ — перший образ («Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Той…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: кохання · родина · лірика