Веснянка
(З драматичної поеми “Над Дніпром”)
А вже красно сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають,
Та летять, та летять.
Засиніли проіски
У ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди,
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди.
Олесь Олександр
Світла обрядова веснянка, що оспівує переможний прихід весни, життєдайне тепло сонця, оновлення землі та надію народу на щедрий урожай. Твір дихає прадавньою міфологічною гармонією людини і природи.
Вірш є хоровою веснянкою з драматичної поеми Олександра Олеся «Над Дніпром» (1911). Твір втілює віру письменника у невичерпну життєву снагу українського народу, вкорінену в прадавніх звичаях хліборобського буття.
Олесь майстерно реконструював язичницьке світовідчуття пращурів, де пробудження природи нерозривно пов'язане з духовним відродженням людини.
Тристопний хорей із характерними подвоєннями тахових дієслів («припекло, припекло», «розлило, розлило»), що точно відтворює магічний супровід народних веснянкових ігор та гаївок.
Багатий вокалізм, легка танцювальна мелодика, прозорі народнопісенні рими.
Весняне сонце постає у творі щедрим володарем, який розливає «яснощире золото» на землю, пробуджуючи струмки, журавлині зграї та перші лісові проліски.
Звернення до сонця-батечка та землі-матінки відсилає до найглибших пластів української народної космогонії, де сонце запліднює землю теплом заради майбутнього врожаю.
Поезія звучить як радісне молитовне заклинання на життя, добро і процвітання: вічний тріумф весни розвіює зимову пітьму, даруючи людям віру в непереможність життя.
Теми: веснянка · фольклорні мотиви · пробудження природи · сонце і земля · обрядова поезія · радість буття