Лебединій зграї
Олександр Олесь
Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і нудьги
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги.
Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі
Від пург і бур скажених і сліпих:
Вам ірій мріється крізь сльози,
А сонце суше їх.
І скільки вас в борні розбилось об граніти,
І скільки вас сконало серед мук, —
Але і смерть була безсила вас спинити
І вбить ваш вільний дух.
Летіть!.. Коли ж ви будете бенкет справляти,
Згадайте мертвих словом жалібним…
І наперед, ніж келих сповнений підняти,
Ударте в дзвін по ним!
1904
Про вірш
Романтичне звернення до перелітної лебединої зграї як уособлення недосяжної висоти, волелюбності та світлої туги душі за вічним вирієм краси. Політ птахів відлунює прагненням ліричного героя скинути земні пута.
Історія
Створений у ранній період становлення Олеся як виразника неоромантичних прагнень української інтелігенції початку XX століття. Поет шукав образи, здатні втілити протест проти приземленого животіння.
Лебединий мотив у світовій та українській символістській традиції асоціювався з чистотою помислів, вірністю ідеалу та вічним прагненням духу до трансцендентного простору.
Форма
Чотиристопний хорей із чергуванням жіночих і чоловічих рим; наспівний мелодійний лад, притаманний романсам початку століття.
Використання анафор («Куди, куди...») та розгорнутих порівнянь підкреслює стрімку динаміку пташиного лету.
Як читати
Образ лебединого ключа розгортається на тлі безкрайнього осіннього неба як символ чистої мрії, що полишає холодні землі заради сонячного берега надії.
Ліричний герой споглядає пташиний політ із відчуттям солідарності та водночас щемливої приреченості залишатися прив'язаним до землі. Птахи несуть із собою частину його власної душі.
Твір переростає у філософський роздум про призначення поета: прагнути висоти навіть тоді, коли шлях далекий, а крила втомлені бурями.
Теми: неоромантизм · лебеді · політ душі · туга за ідеалом · романсова лірика · символізм