О, недурно в скорботах ми плачемо
Олександр Олесь
О, недурно в скорботах ми плачемо
На вигнанні в холодних світах,
Ми своєї землі не побачимо…
Тільки, може, у мріях, у снах.
Тільки в снах її подих відчуємо,
Її муки, надії, жалі,
Тільки в снах затишних ми почуємо
Рідний голос святої землі.
І чому по світах ми блукаємо,
І який ми спокутуєм гріх,
Ми ніколи до суду не взнаємо
Від людей ні чужих, ні своїх!
Про вірш
«О, недурно в скорботах ми плачемо» Олександр Олесь: О, недурно в скорботах ми плачемо На вигнанні в холодних світах, Ми своєї землі не…
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («О, недурно в скорботах ми плачемо На вигнанні в…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: лірика · людська доля · пам'ять